кличний

ЗАКЛИ́ЧНИЙ (який закликає, кличе, містить у собі заклик, поклик), КЛИ́ЧНИЙ. Задзвонив дзвіночок. І в Ковалівській школі він був теж дзвінкоголосий і закличний, веселий і задерикуватий (Ю. Збанацький); Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. кличний — кли́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кличний — -а, -е. Який кличе, містить заклик, поклик. Клична форма; Кличний відмінок — відмінкова форма іменника для вираження звертання до особи чи предмета, позначених цим іменником.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кличний — КЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який кличе, містить у собі заклик, поклик. Їх [журавлів] кличний перегук трубно линув з незримої височини (Н. Рибак); Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. кличний — Кли́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кличний — КЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який кличе, містить у собі заклик, поклик. Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Перв., Атака.., 1946, 119); Їх [журавлів] кличний перегук трубно линув з незримої височини (Рибак, Час.., 1960, 82).  Словник української мови в 11 томах