кличний
КЛИ́ЧНИЙ, а, е.
Який кличе, містить у собі заклик, поклик.
Їх [журавлів] кличний перегук трубно линув з незримої височини (Н. Рибак);
Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Л. Первомайський);
Сяйнувши міддю, засурмили труби, і кличний звук: “Всі на коней!” – полинув над містечком (В. Чемерис);
Клична інтонація характеризується посиленим наголосом і наявністю паузи після звернення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)