кличка

КЛИ́ЧКА, и, ж.

1. Назва, ім'я, дане тварині.

Він одразу згадав, що в нього є автомат, що в нього є кінь з кличкою Мудрий (О. Гончар);

Один такий діамант носив на золотому ошийнику навіть її пес на кличку Цезар (О. Чорногуз);

Офіційна кличка собаки може складатися з одного, двох і навіть трьох слів (із журн.).

2. Прізвисько людини, вибране для конспірації.

“Хлопець, видно, бувалий, обережний”, – з задоволенням подумав я, але все ж відрекомендувався не своїм власним прізвищем, а кличкою: – Командир Степан Кравець (Ю. Збанацький);

// Прізвисько, під яким людина відома у кримінальному середовищі.

Років з п'ять тому мені довелося висвітлювати судовий процес, окрасою якого (на лаві підсудних) був інтелігентний шулер за кличкою Доцент (А. Крижанівський);

Деякі правопорушники намагаються позбавитися кличок, змінюючи поведінку, яка стала основою для них (із журн.).

Значення в інших словниках

1. кличка — кли́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кличка — -и, ж. 1》 Назва, ім'я, дане тварині. 2》 Прізвисько, дане людині для конспірації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кличка — Прізвисько, прозвисько, прикладка, див. псевдонім, перекличка  Словник чужослів Павло Штепа
4. кличка — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є.  Словник синонімів української мови
5. кличка — КЛИ́ЧКА, и, ж. 1. Назва, ім’я, дане тварині. Він одразу згадав, що в нього є автомат, що в нього є кінь з кличкою Мудрий (Гончар, III, 1959, 456). 2. Прізвисько, дане людині для конспірації.  Словник української мови в 11 томах