кличка
КЛИ́ЧКА, и, ж.
1. Назва, ім'я, дане тварині.
Він одразу згадав, що в нього є автомат, що в нього є кінь з кличкою Мудрий (О. Гончар);
Один такий діамант носив на золотому ошийнику навіть її пес на кличку Цезар (О. Чорногуз);
Офіційна кличка собаки може складатися з одного, двох і навіть трьох слів (із журн.).
2. Прізвисько людини, вибране для конспірації.
“Хлопець, видно, бувалий, обережний”, – з задоволенням подумав я, але все ж відрекомендувався не своїм власним прізвищем, а кличкою: – Командир Степан Кравець (Ю. Збанацький);
// Прізвисько, під яким людина відома у кримінальному середовищі.
Років з п'ять тому мені довелося висвітлювати судовий процес, окрасою якого (на лаві підсудних) був інтелігентний шулер за кличкою Доцент (А. Крижанівський);
Деякі правопорушники намагаються позбавитися кличок, змінюючи поведінку, яка стала основою для них (із журн.).
Значення в інших словниках
- кличка — кли́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кличка — -и, ж. 1》 Назва, ім'я, дане тварині. 2》 Прізвисько, дане людині для конспірації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кличка — Прізвисько, прозвисько, прикладка, див. псевдонім, перекличка Словник чужослів Павло Штепа
- кличка — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Словник синонімів української мови
- кличка — КЛИ́ЧКА, и, ж. 1. Назва, ім’я, дане тварині. Він одразу згадав, що в нього є автомат, що в нього є кінь з кличкою Мудрий (Гончар, III, 1959, 456). 2. Прізвисько, дане людині для конспірації. Словник української мови в 11 томах