1. Словник української мови в 11 томах

кличка

КЛИ́ЧКА, и, ж.

1. Назва, ім’я, дане тварині.

Він одразу згадав, що в нього є автомат, що в нього є кінь з кличкою Мудрий (Гончар, III, 1959, 456).

2. Прізвисько, дане людині для конспірації.

«Хлопець, видно, бувалий, обережний», з задоволенням подумав я, але все ж відрекомендувався не своїм власним прізвищем, а кличкою: — Командир Степан Кравець (Збан., Ліс. красуня, 1955, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кличка — кли́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кличка — -и, ж. 1》 Назва, ім'я, дане тварині. 2》 Прізвисько, дане людині для конспірації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кличка — Прізвисько, прозвисько, прикладка, див. псевдонім, перекличка Словник чужослів Павло Штепа
  4. кличка — КЛИ́ЧКА, и, ж. 1. Назва, ім'я, дане тварині. Він одразу згадав, що в нього є автомат, що в нього є кінь з кличкою Мудрий (О. Гончар); Один такий діамант носив на золотому ошийнику навіть її пес на кличку Цезар (О. Словник української мови у 20 томах
  5. кличка — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Словник синонімів української мови