кличний
КЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який кличе, містить у собі заклик, поклик.
Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Перв., Атака.., 1946, 119);
Їх [журавлів] кличний перегук трубно линув з незримої височини (Рибак, Час.., 1960, 82).
∆ Кли́чна фо́рма; Кли́чний відмі́нок — відмінкова форма іменника для вираження звертання до особи чи предмета, позначених цим іменником.
Мені здається, що не можна вивести правила для кличної форми, але можна спостерегти, що вона органічно звучить у виразах емоціональних, де звертання підкреслене, виділене (Кундзич, Діези.., 1956, 12);
Короленко вже самим початком оповідання «Судний день», самим уживанням кличного відмінка, характерного для української мови і майже не вживаного в сучасній російській, вводить нас, я б сказав, в українську атмосферу (Рильський, III, 1956, 89).
Значення в інших словниках
- кличний — кли́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- кличний — -а, -е. Який кличе, містить заклик, поклик. Клична форма; Кличний відмінок — відмінкова форма іменника для вираження звертання до особи чи предмета, позначених цим іменником. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кличний — КЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який кличе, містить у собі заклик, поклик. Їх [журавлів] кличний перегук трубно линув з незримої височини (Н. Рибак); Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Л. Словник української мови у 20 томах
- кличний — ЗАКЛИ́ЧНИЙ (який закликає, кличе, містить у собі заклик, поклик), КЛИ́ЧНИЙ. Задзвонив дзвіночок. І в Ковалівській школі він був теж дзвінкоголосий і закличний, веселий і задерикуватий (Ю. Збанацький); Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Л. Первомайський). Словник синонімів української мови
- кличний — Кли́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)