Словник синонімів української мови

клопотати

ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИ рідше, ОРУ́ДУВАТИ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ЧОВПТИ́СЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., КОПИРСА́ТИСЯ розм., КУЙО́ВДИТИСЯ фам., ВОРОЖИ́ТИ жарт., ПРА́ВИТИСЯ заст., УВИХА́ТИСЯ (ВВИХА́ТИСЯ) діал. До хати йому йти не хотілося. Без будь-якої потреби він порався в коморі біля засік з добірним зерном (А. Шиян); Під казаном з літеплом ледве тліло сяке-таке багаття. Мати, видимо, ще з ночі клопочеться з пранням (І. Ле); (Настя:) Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу... (М. Кропивницький); Ольга легко орудувала на кухоньці, робота просто співала в її руках (П. Дорошко); А той, про кого дівчина думала, тим часом товкся та клопотавсь по господарству (Б. Грінченко); Перегуда одімкнув знову кузню і човпся там з ранку до ночі (А. Іщук); Марія примусила його майже всю ніч морочитися на кухні (В. Собко); Вона ще чогось там куйовдилась коло печі, щось наказувала Іваньці, коли двері відчинились (Грицько Григоренко); Кіра Василівна ворожила біля вазочок з варенням, домашнім печивом, потім розлила чай (П. Кочура); З раннього ранку і до пізньої ночі вона все на ногах, все нишпорить, правиться і в хаті і надворі, і коло печі (Панас Мирний); Бабня ввихалася — Андрієві годила. Сестри жінчині вже п'яту піч дарунків випікали (Я. Качура). — Пор. 1. вози́тися, 2. господарюва́ти.

ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін. і без додатка, ВИПРО́ХУВАТИ що, ПЕРЕПРО́ШУВАТИ про (за) що, розм., ШАПКУВА́ТИ про (за) що, розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) із спол. щоб, заст., КЛА́НДАТИ із спол. щ о б, діал.; ЖАДА́ТИ чого, ДОМАГА́ТИСЯ чого (настирливо, рішуче); КАНЮ́ЧИТИ розм., СКИ́ГЛИТИ розм., ЦИГА́НИТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал. (також без додатка — настирливо або жалібно); КЛОПОТА́ТИ, КЛОПОТА́ТИСЯ (про (за) кого, перед ким — своїм проханням сприяти комусь у чому-небудь). — Док.: попроси́ти, попроха́ти, попроси́тися, ви́прохати, перепроси́ти, перепроха́ти, узва́ти, зажада́ти, поклопота́ти, поклопота́тися. Якось я об'ївся нестиглими борівками. Упав, корчить мене, різь у шлунку, прошу в Бога смерті (Р. Андріяшик); Несподівано маю нагальну потребу доступитися до якогось київського банку за кредитом і хочу Вас прохати допомогти в цій справі (В. Самійленко); — Перед ким би я стала кланятися і проситися? (С. Журахович); — Мені вже обридло правити з тебе та випрохувати свої кревні гроші, немов ті бублики під монастирем... (Л. Яновська); Антоніна Дзвонковська, в сім'ї якої панував культ батька-героя, повинна була поступитися своєю гордістю — просити вельможних, ще й перепрошувати (П. Колесник); Почав уже сам батько шапкувать перед паном за жалування мені (А. Тесленко); Кілька разів взивала мене Озаркевичева, щоб прислати вірші до якоїсь часописі жіночої (Уляна Кравченко); (Шевчик:) Наймуть мене до себе. (Лейба:) От ти й знай. Колись кландав, щоб найнявся, так не схотів, а тепер сам набиваєшся (В. Мисик); Олекса, той бідний сирота, скільки добра висвідчив йому, не жадаючи за се нічого (С. Ковалів); В їдальні якась незнайома жінка .. з криком і плачем домагалася, щоб її допустили до отця каноніка (Ірина Вільде); Папертю швендяють старці, канючать копієчку Христа ради (А. Хорунжий); Санько сидів на лаві й скиглив: — Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Б. Грінченко); (Воєвода:) Ну що ж, нехай увійде. Послухаєм, як він (купець) почне циганить Та викупу нам всім пропонувать (І. Кочерга); — Давай хліба, давай, змилуйся надо мною! — лебедів плачливим голосом Бовдур (І. Франко); Долгов недурно казав, що за поета клопочуться в Петербурзі високопоставлені особи (З. Тулуб). — Пор. блага́ти.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. клопотати — клопота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. клопотати — Турбувати, тривожити, хвилювати, непокоїти.  Словник синонімів Караванського
  3. клопотати — див. дбати; допомагати; просити  Словник синонімів Вусика
  4. клопотати — -очу, -очеш, недок. 1》 перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Клопотати свою (собі) голову чим — обтяжувати, перевантажувати пам'ять чимось. 2》 неперех., рідко. Те саме, що клопотатися 1); поратися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клопотати — КЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. кого. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров'я (М.  Словник української мови у 20 томах
  6. клопотати — клопота́ти го́лову кому, чию. Турбувати, хвилювати кого-небудь. Вийшли (заробітчани) з міста в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний); — Як зробив, так хай і одвічає (відповідає)...  Фразеологічний словник української мови
  7. клопотати — КЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров’я (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  8. клопотати — Клопотати, -почу, -чеш гл. 1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Ном. № 2711. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Гол. І. 131.  Словник української мови Грінченка