клуботатися

КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. (утворюючи хвилясту масу, схожу на завитки). Ранковий легкий туман клубочився над Дніпром (В. Собко); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний); Біла пара клубоче над кіньми (О. Довженко); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко); Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч); Чад і дим з нори кужелиться (Словник Б. Грінченка); Над будинками кучерявилися димки (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. клуботатися — клубота́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. клуботатися — (- дим) клубочитися, клубочіти, клуботати, клуботіти, клубуватися, кублитися, кужелитися, р. валувати.  Словник синонімів Караванського
3. клуботатися — див. валувати  Словник синонімів Вусика
4. клуботатися — -очеться і клуботітися, -титься, недок. Те саме, що клубочитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. клуботатися — КЛУБОТА́ТИСЯ, о́четься, КЛУБОТІ́ТИСЯ, ти́ться, недок. Те саме, що клубочи́тися. На протилежному кінці села підіймалися, клубочучись, дві чорні хмари... (М.  Словник української мови у 20 томах
6. клуботатися — КЛУБОТА́ТИСЯ, о́четься і КЛУБОТІ́ТИСЯ, ти́ться, недок. Те саме, що клубочи́тися. Густий туман сірими хмарами клуботався попід горою (Мирний, III, 1954, 304).  Словник української мови в 11 томах
7. клуботатися — Клубота́тися, -чу́ся, -чешся гл. Клубиться. Дим почав клуботатися. Мир. Пов. І. 114. Вже нема, далеко, тілько пил слідом клубочеться. МВ. І. 47.  Словник української мови Грінченка