клуботатися

КЛУБОТА́ТИСЯ, о́четься, КЛУБОТІ́ТИСЯ, ти́ться, недок.

Те саме, що клубочи́тися.

На протилежному кінці села підіймалися, клубочучись, дві чорні хмари... (М. Старицький);

Густий туман сірими хмарами клуботався попід горою (Панас Мирний);

Під ногами в хлопчаків безупинно бігав м'яч та клуботілася пилюка (із журн.);

Мати з тривогою поглядала на годинник, її серце з кожною хвилиною билося швидше, а в голові клуботілися лихі думки (з газ.).

Значення в інших словниках

1. клуботатися — клубота́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. клуботатися — (- дим) клубочитися, клубочіти, клуботати, клуботіти, клубуватися, кублитися, кужелитися, р. валувати.  Словник синонімів Караванського
3. клуботатися — див. валувати  Словник синонімів Вусика
4. клуботатися — -очеться і клуботітися, -титься, недок. Те саме, що клубочитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. клуботатися — КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. клуботатися — КЛУБОТА́ТИСЯ, о́четься і КЛУБОТІ́ТИСЯ, ти́ться, недок. Те саме, що клубочи́тися. Густий туман сірими хмарами клуботався попід горою (Мирний, III, 1954, 304).  Словник української мови в 11 томах
7. клуботатися — Клубота́тися, -чу́ся, -чешся гл. Клубиться. Дим почав клуботатися. Мир. Пов. І. 114. Вже нема, далеко, тілько пил слідом клубочеться. МВ. І. 47.  Словник української мови Грінченка