ковтяк

КОВТУ́Н (жмут збитого волосся, вовни тощо), КОВТЯ́К (КОВТЯ́Х) розм., КОВТО́К діал. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко); Благенька борідка, як присушений вишарець, збивалася в порижілі ковтяки (І. Ле); Диви, які ковтяхи он на собаці (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. ковтяк — ковтя́к іменник чоловічого роду ковтун діал.  Орфографічний словник української мови
2. ковтяк — див. волосся  Словник синонімів Вусика
3. ковтяк — ковтях, -а, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковтяк — КОВТЯ́К, КОВТЯ́Х, а́, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.). В головах ковтяхи (Сл. Б. Грінченка); Благенька борідка .. збивалася в порижілі ковтяки (Іван Ле); Коли постать наблизилась, Калинка міг роздивитися високе чоло під копицею сивого волосся...  Словник української мови у 20 томах
5. ковтяк — КОВТЯ́К, КОВТЯ́Х, а́, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.). Благенька борідка.. збивалася в порижілі ковтяки (Ле, Міжгір’я, 1953, 232); В головах ковтяхи (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах