ковтях

КОВТУ́Н (жмут збитого волосся, вовни тощо), КОВТЯ́К (КОВТЯ́Х) розм., КОВТО́К діал. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко); Благенька борідка, як присушений вишарець, збивалася в порижілі ковтяки (І. Ле); Диви, які ковтяхи он на собаці (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. ковтях — ковтя́х іменник чоловічого роду ковтун  Орфографічний словник української мови
2. ковтях — див. волосся  Словник синонімів Вусика
3. ковтях — КОВТЯ́Х див. ковтя́к.  Словник української мови у 20 томах
4. ковтях — КОВТЯ́Х див. ковтя́к.  Словник української мови в 11 томах
5. ковтях — Ковтя́х, -ха м. = ковтун 2. В головах ковтяхи. К. МБ. XII. 276.  Словник української мови Грінченка