ковтях —
КОВТЯ́Х див. ковтя́к.
Словник української мови у 20 томах
ковтях —
КОВТУ́Н (жмут збитого волосся, вовни тощо), КОВТЯ́К (КОВТЯ́Х) розм., КОВТО́К діал. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко); Благенька борідка, як присушений вишарець, збивалася в порижілі ковтяки (І. Ле); Диви, які ковтяхи он на собаці (Словник Б. Грінченка).
Словник синонімів української мови
ковтях —
КОВТЯ́Х див. ковтя́к.
Словник української мови в 11 томах