ковтях
КОВТУ́Н (жмут збитого волосся, вовни тощо), КОВТЯ́К (КОВТЯ́Х) розм., КОВТО́К діал. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко); Благенька борідка, як присушений вишарець, збивалася в порижілі ковтяки (І. Ле); Диви, які ковтяхи он на собаці (Словник Б. Грінченка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковтях — ковтя́х іменник чоловічого роду ковтун Орфографічний словник української мови
- ковтях — див. волосся Словник синонімів Вусика
- ковтях — КОВТЯ́Х див. ковтя́к. Словник української мови у 20 томах
- ковтях — КОВТЯ́Х див. ковтя́к. Словник української мови в 11 томах
- ковтях — Ковтя́х, -ха м. = ковтун 2. В головах ковтяхи. К. МБ. XII. 276. Словник української мови Грінченка