комбінувати

ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док.: схитрува́ти, схитри́ти, злука́вити. Наполеон хитрував, але не міг приховати, що посилено готується до війни (П. Кочура); Він явно хитрив, цей дебелий, зарослий рудою щетиною дядько (Ю. Бедзик); Бронко не певний, чи та хитра дівчина не лукавить з ним (Ірина Вільде); — Нащо крутити, Іване Семеновичу? Чи не ви ж ото випитуєте його щоденно про мої досліди? (Ю. Яновський); Вихляв штабс-капітан чи говорив щиро, — трудно було зрозуміти (С. Добровольський); Антон Таран не довів, що Петро не винуватий, і щось надто маневрував (П. Автомонов); Задобрював, комбінував, підмазував — весь світ його тоді до цього звівся (О. Гончар); (Зінька:) Навіщо б я мала ховати очі та лисичити? Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! (М. Кропивницький); — Ми розуміємося добре, мій сину, і не потребуємо між собою політикувати (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. комбінувати — комбінува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. комбінувати — Змішувати <�добирати, компонувати, сполучати, розташовувати> у певному порядку; (дії) поєднувати, з'єднувати; (вигоду) вихитровувати, МАХЛЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. комбінувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Сполучати, поєднувати або розташовувати що-небудь (перев. однорідне) у певному порядку. 2》 Об'єднувати спільним технологічним процесом чи адміністративно. 3》 розм. Робити комбінації (у 2, 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. комбінувати — Єднати, з'єднувати, з'єднати, поз'єднувати, поєднувати, поєднати, приєднувати, приєднати, поприєднувати, лучити, залучувати, залучити, позалучувати, получувати, получити, прилучувати, прилучити, поприлучувати, вимудрувати, вимудрити, повимудрувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. комбінувати — КОМБІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Сполучати, поєднувати що-небудь у певні комбінації (у 1 знач.). Він мовчав кілька хвилин, комбінуючи в душі все, що досі чув і бачив (І.  Словник української мови у 20 томах
6. комбінувати — комбінува́ти (від лат. combine – з’єдную) з’єднувати, поєднувати, проводити комбінації.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. комбінувати — Комбінува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. комбінувати — КОМБІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Сполучати, поєднувати або розташовувати що-небудь (переважно однорідне) у певному порядку. Він мовчав кілька хвилин, комбінуючи в душі все, що досі чув і бачив (Фр.  Словник української мови в 11 томах