комбінувати
КОМБІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
1. Сполучати, поєднувати що-небудь у певні комбінації (у 1 знач.).
Він мовчав кілька хвилин, комбінуючи в душі все, що досі чув і бачив (І. Франко);
Майже всі сімейні не їли в їдальні, а брали їжу до кімнати, як ото з кухмістерської. Ну й комбінували з тої ж їжі й сніданки, й підвечірки, й вечері на власний смак (Д. Бузько);
Вона знову почала комбінувати та вигадувати, як би ще інакше переставити речі (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
2. також без дод. Робити комбінації (у 2, 3 знач.).
Хтось насторожений і чуйний каже: “Це вони провокують! Обережно! Вони зумисне про це говорять! Вони знають пружину твоєї душі й щось комбінують, і зумисне говорять про це... Обережно!“ (І. Багряний);
Вона вчора мала теж нічне чергування. Завжди комбінувала так, аби чергувати разом з ним (Ірина Вільде);
– Я люблю чесно, начистоту, а він крутить, як циган сонцем, .. все щось комбінує (А. Хижняк);
Задобрював [Сухомлин], комбінував, підмазував – весь світ його тоді до цого звівся (О. Гончар);
Не вміючи правильно комбінувати, не можна досягти успіху в шахах (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)