коморувати

КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); В Зіниної тітки квартирувався лікар (В. Логвиненко); Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Добра жінка, мене до себе прийняла, — ту коморую і донині (І. Франко); Він коморить у мене (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. коморувати — Коморува́ти: — жити в комірнім [2;XIII] — жити в комірному, в чужій, в найманій хаті [I]  Словник з творів Івана Франка
2. коморувати — коморува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. коморувати — -ую, -уєш, недок. Мешкати у чужій квартирі, хаті, винаймати житло; квартирувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коморувати — КОМОРУВА́ТИ див. комо́рити.  Словник української мови у 20 томах
5. коморувати — КОМОРУВА́ТИ див. комо́рити.  Словник української мови в 11 томах