копкий

ПУХКИ́Й (про порох, сніг, ґрунт і т. ін. — нещільний і легкий), РОЗСИ́ПЧАСТИЙ, СИПКИ́Й, ПУХНА́СТИЙ рідше, ПУХНА́ТИЙ рідше, КОПКИ́Й розм., РУ́ХЛИЙ розм. Пухкий сніг засипав землю, будинки, обвів лінії тинів (М. Коцюбинський); — Треба ще землею притиснути (саджанці), а верхній шар розсипчастим ґрунтом присипати (В. Логвиненко); Іти було важко, часом провалювався (Дмитро) у сипкий сніг (М. Стельмах); Пухнасте й тепле борошно сиплеться на язики (О. Донченко); Шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла (Христя) геть (В. Речмедін); Земля рухла, скоро копається (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. копкий — копки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. копкий — -а, -е. 1》 Якого легко копати; пухкий (про землю). 2》 розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. копкий — КОПКИ́Й, а́, е́. 1. Який легко копати; пухкий (про землю). Піщаний ґрунт копкий, а глинистий – твердий і щільний (із журн.). 2. розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг). Стежки зовсім заметені. Сніг глибокий, копкий. Ноги грузнуть і ховзаються.  Словник української мови у 20 томах
4. копкий — КОПКИ́Й, а́, е́. 1. Який легко копати; пухкий (про землю). 2. розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг). Шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла [Христя] геть (Речм., Весн. грози, 1961, 74).  Словник української мови в 11 томах