копкий

КОПКИ́Й, а́, е́.

1. Який легко копати; пухкий (про землю).

Піщаний ґрунт копкий, а глинистий – твердий і щільний (із журн.).

2. розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг).

Стежки зовсім заметені. Сніг глибокий, копкий. Ноги грузнуть і ховзаються. Втомився старий, поки вийшов на гору (У. Самчук);

Шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла [Христя] геть (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. копкий — копки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. копкий — -а, -е. 1》 Якого легко копати; пухкий (про землю). 2》 розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. копкий — ПУХКИ́Й (про порох, сніг, ґрунт і т. ін. — нещільний і легкий), РОЗСИ́ПЧАСТИЙ, СИПКИ́Й, ПУХНА́СТИЙ рідше, ПУХНА́ТИЙ рідше, КОПКИ́Й розм., РУ́ХЛИЙ розм. Пухкий сніг засипав землю, будинки, обвів лінії тинів (М.  Словник синонімів української мови
4. копкий — КОПКИ́Й, а́, е́. 1. Який легко копати; пухкий (про землю). 2. розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг). Шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла [Христя] геть (Речм., Весн. грози, 1961, 74).  Словник української мови в 11 томах