копичник
КОПИ́ЧНИК, а, ч.
Машина для збирання сіна, соломи в копиці, а також навісний причіп до комбайна, що збирає та відокремлює солому від полови та збирає її у купи (копиці).
Копичник обладнаний механізмом автоматичного вивантаження копи та звуковим сигналізатором, що сповіщає про відкриття задньої стінки й початок виходу копиці з машини (з наук.-попул. літ.);
Зернозбиральний комбайн скошує та обмолочує хліб, зсипає зерно в бункер, збирає солому й полову в копичник або скидає на полі (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)