коситися

НЕДОЛЮ́БЛЮВАТИ (НЕДОЛЮБЛЯ́ТИ) кого, що або кого, чого (відчувати неприязнь до кого-, чого-небудь), НЕПОЛЮБЛЯ́ТИ, КОСИ́ТИСЯ на кого-що (виражати свою неприязнь очима, поглядом). Всіляких нарад Трохим Сидорович недолюблював (О. Гончар); Занозистого шахтарчука Максим теж недолюбляв (Ю. Смолич); Маркушевський знав, що професор Ясень неполюбляв його (Ю. Бедзик); Після тієї зустрічі з Вутанькою в лісі помітила (Ганна), що косяться на неї в загоні (О. Гончар). — Пор. нена́видіти.

Значення в інших словниках

1. коситися — коси́тися 1 дієслово недоконаного виду зрізуватися коси́тися 2 дієслово недоконаного виду перекошуватися; дивитися скоса  Орфографічний словник української мови
2. коситися — I коситься, недок. 1》 Зрізуватися, стинатися косою, косаркою тощо. Ця трава добре коситься. || безос. 2》 Пас. до косити I. II кошуся, косишся, недок. 1》 тільки 3 ос., розм. Те саме, що скривлятися; ставати викривленим, перекошеним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коситися — КОСИ́ТИСЯ¹, ко́ситься, недок. 1. Зрізуватися, стинатися косою, косаркою і т. ін. Ця трава добре коситься; // безос. [Недоросток:] На, випий, Юхиме, чарку, щоб краще косилося (С. Васильченко); Легко коситься на горі (Г. Хоткевич). 2. Пас. до коси́ти¹...  Словник української мови у 20 томах
4. коситися — КОСИ́ТИСЯ¹, ко́ситься, недок. 1. Зрізуватися, стинатися косою, косаркою тощо. Ця трава добре коситься; // безос. [Недоросток:] На, випий, Юхиме, чарку, щоб краще косилося (Вас., III, 1960, 88); Під ожередом спинив [Скибу] молотник якийсь.  Словник української мови в 11 томах