коштовний

ДОРОГИ́Й (який багато коштує, має високу ціну), КОШТО́ВНИЙ, НЕДЕШЕ́ВИЙ, ЦІ́ННИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., ДОРОГОЦІ́ННИЙ, НЕОЦІНЕ́ННИЙ, НЕОЦІ́ННИЙ рідше, НА ВАГУ́ ЗО́ЛОТА підсил., БАГА́ТИЙ розм., КОШТОВИ́ТИЙ заст.; ДО́БРИЙ розм., заст. (про намисто). Дорогих перлин коштовних Є багато в синім морі (Леся Українка); Олена була вбрана, як королева. І не так, щоби все на ній було дороге та багате, але просто вміла вже так (Г. Хоткевич); Кравчі наливали вином пляшки та бутлі. Вина були недешеві, більш заморські (І. Нечуй-Левицький); Притискала (жінка) до грудей кривий семисвічник з старого срібла, єдину, може, цінну родинну річ (М. Коцюбинський); Єсть перли безцінні На дні на морському, Ще кращі перлини — У серці людському (М. Чернявський); Бачив (Зігфрід) розгардіяш у кімнатах, розкриті шухляди.. І якісь не бачені досі дрібнички, коштовності, якісь, певне, дорогоцінні речі... (В. Козаченко); — Не думай, що я хочу тебе ошукати, — сказав Дід, подаючи йому неоціненний перстень (І. Франко); Дивацькі постаті, як неоцінні перли, Висвічують мені з туману далини (М. Рильський); Ой і справ же мені, мати, та шальовий платок, А ще к тому на голівку коштовитий цвіток (пісня); (Мотря:) Це ж Жлуденкових невістка, Зінька. Ач, як гарно вбрана! А доброго намиста скільки (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. коштовний — кошто́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коштовний — Кошто́вний. Збитковий, який забирає багато коштів. Проти довжників, котрі не вирівнають свою залеглість цілковито до слідуючого числа, примушені будемо ужити средств немилих і коштовних (Б., 1889, оголош.) // пол. kosztowny — 1) який багато коштує, дорогий, 2) цінний, коштовний; див. іще кошт.  Українська літературна мова на Буковині
3. коштовний — Дорогоцінний, неоціненний, дуже дорогий; п! ЦІННИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. коштовний — див. цінний  Словник синонімів Вусика
5. коштовний — [коштоўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. коштовний — -а, -е. 1》 Який має високу вартість; дуже цінний, дорогий (про предмети). 2》 перен., рідко. Який має важливе, істотне значення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. коштовний — КОШТО́ВНИЙ, а, е. 1. Який має високу вартість; дуже цінний, дорогий. Покої були пустісінькі, всі коштовні оздоби були позабирані (І. Франко); Обробив, обточив дивний той камінець, І уставив його у коштовний вінець (В.  Словник української мови у 20 томах
8. коштовний — Кошто́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. коштовний — КОШТО́ВНИЙ, а, е. 1. Який має високу вартість; дуже цінний, дорогий (про предмети). Покої були пустісінькі, всі коштовні оздоби були позабирані (Фр., III, 1950, 168); Обробив, обточив дивний той камінець, І уставив його у коштовний вінець (Сам.  Словник української мови в 11 томах
10. коштовний — Коштовний, -а, -е 1) Цѣнный, дорогой. Який я коштовний дом збудував. Грин. III. 693. 2) Драгоцѣнный.  Словник української мови Грінченка