крадіж

КРАДІ́Ж (таємне привласнення чужих речей, грошей тощо), КРАДІ́ЖКА, ПОКРА́ЖА, КРА́ЖА, ЗЛОДІ́ЙСТВО, ЗЛОДІ́ЙЩИНА розм. Бачить він, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (казка); Пшепшинський.. кричав, совався до їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (І. Нечуй-Левицький); Ніхто там покражі й не помітив.., бо нікому ж там той цвілий буханець не був потрібен (О. Ільченко); — Я цілу ніч на обході, — вихвалявся сторож, радіючи, що все добре і немає ніякої кражі (Григорій Тютюнник); — Гущин? Кажуть — піймався на злодійстві (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. крадіж — (таємне привласнення чогось чужого) кража, злодійство.  Словник синонімів Полюги
2. крадіж — краді́ж іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. крадіж — Злодійство; (чого) привласнення; (коней) конокрадство; (твору) пляґіят, св. плагіат; (сталий) розкрадання; (викрадення) (літака) запірвання, ф. гоп-стоп.  Словник синонімів Караванського
4. крадіж — -дежу, ч. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крадіж — КРАДІ́Ж, дежу́, ч. Те саме, що краді́жка. [Князь:] Розбоям, крадежам не дам ширитись (І. Франко); З шинку не вилазить [Бовкалиха], як чоловіка ..  Словник української мови у 20 томах
6. крадіж — Краді́ж, -дежу́, -же́ві; -дежі́, -жі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. крадіж — КРАДІ́Ж, дежу́, ч. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство. [Князь:] Розбоям, крадежам не дам ширитись (Фр., IX, 1952, 218); З шинку не вилазить [Бовкалиха], як чоловіка.. за крадіж у козу посаджено (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
8. крадіж — Крадіж, -жу м. Кража, воровство.  Словник української мови Грінченка