круг
I. КО́ЛО (замкнена крива лінія, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет, що має таку форму), ОКРУ́ЖНІСТЬ, О́ЧЕРТ розм.; КРУГ перев. мн., КРУЖА́ЛО перев. мн. (концентричні хвилі на воді). Літак вже набрав чималу висоту і тепер летить, роблячи велике коло над аеродромом (В. Собко); Ось уже шубовснула котрась із дівчат — круги пішли по воді (А. Головко); — Л-л-ясь! Так кружала по воді й побігли... (Остап Вишня).
I. КРУГ ім. (площина, обмежена замкненою кривою лінією, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет такої форми тощо), КРУЖА́ЛО, КО́ЛО, КРУГОВИ́НА (ділянка, схожа на таку площу). Сміялися озер круги, Степи, діброви і долини (Я. Щоголів); Знов почав (Антосьо) танцювать; аж кружало витоптав, танцюючи на.. долівці (А. Свидницький); Ой зійди, зійди, ясен місяцю, як млиновеє коло (пісня); Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (С. Васильченко).
НАВКО́ЛО прийм., ДОВКО́ЛА, КРУГО́М, НАВКРУ́Г, НАВКРУГИ́, КРУГ розм., ОКРУ́Г розм., ОКРУГИ́ розм., ВКО́ЛО рідше, ДОВКІ́Л рідше, ОКІ́Л рідше. — Придивіться-но: навколо нас самі пташині гнізда (З. Тулуб); Як метелик навколо світла, закружляв Кузьма довкола скаліченого деревця (М. Стельмах); Це буде там, де залізниця біжить, дзвенить кругом села (В. Сосюра); В головному мурі 80 крамниць, а навкруги майдану — їм я і лік погубив... (І. Нечуй-Левицький); Я на старім кладовищі лежала, тиша могильна круг мене співала (Леся Українка); Округ нього (Чубенка) ліс порипував, як снасть (Ю. Яновський); Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б. Грінченко); Цвірінчали горобці, дружно, стайно метушилися окіл подвір'я в старих грушах (Ю. Смолич).
Словник синонімів української мови