круглявий

КРУГЛЯ́СТИЙ (який має трохи круглу форму), КРУГЛУВА́ТИЙ, КРУГЛЯ́ВИЙ, ОКРУ́ГЛИЙ, ЗАКРУ́ГЛЕНИЙ, ЗАОКРУ́ГЛЕНИЙ (який став таким внаслідок певної дії). Обличчя у Мишуні було круглясте, як у немовляти (Ю. Яновський); Дно скрізь видно; воно закидане круглуватим камінням (І. Нечуй-Левицький); Он — наче келихи на дорогий шампан, Гриби, що лійками Їх звуть серед селян; Високі ковпаки — як кубків дно кругляве (М. Рильський); Ворушиться од вітру округле вирізне листя (О. Ільченко); Дністро вливався в закруглений лиман (І. Нечуй-Левицький); Якась тиха задумана усмішка опускала куточки його темних заокруглених уст (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. круглявий — кругля́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. круглявий — див. круглий  Словник синонімів Вусика
3. круглявий — -а, -е. Те саме, що круглуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. круглявий — КРУГЛЯ́ВИЙ, а, е. Те саме, що круглува́тий; круглястий. Юхим повертав на всі боки своє кругляве бородате обличчя, пильно вдивлявся в сірий обрій (Д. Бузько); На столі лежав шматок обгортки від шоколаду.  Словник української мови у 20 томах
5. круглявий — КРУГЛЯ́ВИЙ, а, е. Те саме, що круглува́тий. Густий мох.. зеленим руном покривав.. кругляву площу (Фр., VIII, 1952, 183); Он — наче келихи на дорогий шампан, Гриби, що лійками їх звуть серед селян; Високі ковпаки — як кубків дно кругляве (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 98).  Словник української мови в 11 томах
6. круглявий — Кругля́вий, -а, -е Круглый. Ще й на личку круглявіша. н. п.  Словник української мови Грінченка