кужелина

КУЖІ́ВКА (КУЖІ́ЛКА) (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ (КУЖІ́ЛЬ), КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм., КРУЖІ́ВКА діал. Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка).

КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).

Значення в інших словниках

1. кужелина — куже́лина іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кужелина — див. вихор  Словник синонімів Вусика
3. кужелина — -и, ж., розм. Те саме, що кужіль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кужелина — КУЖЕ́ЛИНА, и, ж., розм. Те саме, що ку́жі́ль. Ой поїхав мій миленький по сіно у степ, А я свою кужелину та й на землю – геп! (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах
5. кужелина — КУЖЕ́ЛИНА, и, ж., розм. Те саме, що ку́жі́ль.  Словник української мови в 11 томах
6. кужелина — Кужелина, -ни ж. = кужіль. Навинула кужелину, та й не пряла. Грин. III. 325.  Словник української мови Грінченка