кужелитися

КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. (утворюючи хвилясту масу, схожу на завитки). Ранковий легкий туман клубочився над Дніпром (В. Собко); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний); Біла пара клубоче над кіньми (О. Довженко); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко); Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч); Чад і дим з нори кужелиться (Словник Б. Грінченка); Над будинками кучерявилися димки (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. кужелитися — куже́литися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кужелитися — див. валувати  Словник синонімів Вусика
3. кужелитися — -иться, недок., розм., рідко. Те саме, що клубочитися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кужелитися — КУЖЕ́ЛИТИСЯ, иться, недок., розм., рідко. Те саме, що клубочи́тися 1. Чад і дим з нори кужелиться (Сл. Б. Грінченка); З-під коліс автомашини на стовповому шляху кужелилася пилюга (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
5. кужелитися — КУЖЕ́ЛИТИСЯ, иться, недок., розм., рідко. Те саме, що клубочи́тися 1. Чад і дим з нори кужелиться (Сл. Гр.); З-під коліс автомашини на стовповому шляху кужелилася пилюга (Ле, Історія радості, 1947, 275).  Словник української мови в 11 томах