кульша

СТЕГНО́ (верхня частина ноги людини або тварини), КЛУБ перев. мн., КУ́ЛЬША розм. Перед самим окопом її поранило вдруге двома кулями: однією в стегно, другою — в праву руку (О. Гончар); Вона, вирядившись у сіре широке плаття, невідступно ходила за учнями, поважно перевалювала крутими клубами (Ю. Збанацький); Автомати відтягували шию донизу, від важких магазинів на поясі терпли кульші (П. Загребельний); — Не бійсь! Не ляжу спати голодна, — обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. кульша — ку́льша іменник жіночого роду стегно рідко  Орфографічний словник української мови
2. кульша — -і, ж. Те саме, що стегно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кульша — КУ́ЛЬША, і, ж., розм. Те саме, що стегно́. – Не бійсь! не ляжу спати голодна, – обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кульша — Ку́льша, -ші, -ші, -шею; ку́льші, кульш, -шам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кульша — КУ́ЛЬША, і, ж., розм., рідко. Те саме, що стегно́. — Не бійсь! не ляжу спати голодна,— обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. кульша — Кульша, -ші ж. 1) Бедро. 2) Уголъ стога сѣна или воза съ сѣномъ. Осмич кульшу праву у стозі. Волч. у.  Словник української мови Грінченка