кусатися

КУСА́ТИСЯ (мати звичку, схильність кусати), КУСА́ТИ. — А собаки ж у вас не кусаються? (П. Куліш); Мухи та комарі кусають до пори (приказка).

КУСА́ТИСЯ (кусати один одного), ГРИ́ЗТИСЯ, Ї́СТИСЯ діал. — Док.: покуса́тися, погри́зтися. Коні прихкали, неначе й вони брали спіл в герці, ставали гопки, били один одного копитами, кусались за вуха (І. Нечуй-Левицький); Корови блукали по дворах, та гризлись собаки (М. Коцюбинський); Нараз бачать: багато мурашок їдяться, воюють (казка).

ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ рідше) (завдавати образи, зневажливим висловленням, поведінкою викликати у кого-небудь почуття гіркоти, досади), УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), ЗАЧІПА́ТИ, ЗНЕВАЖА́ТИ, ОБИЖА́ТИ розм., ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) із сл. самолюбство, КУСА́ТИ розм., КУСА́ТИСЯ розм., КРИ́ВДИТИ рідше, УЩЕМЛЯ́ТИ (ВЩЕМЛЯ́ТИ) рідше. — Док.: обра́зити, ура́зити (вра́зити), зачепи́ти, знева́жити, оби́дити, зоби́дити, уда́рити (вда́рити), укуси́ти (вкуси́ти), скри́вдити, ущеми́ти (вщеми́ти). Грубий тон і роздратовання о. Василя ображали Раїсу (М. Коцюбинський); Гордій сердився за яку дурницю, її ображувало це (Б. Грінченко); (Олекса:) Злодій! Юда! Іди геть, не тривож гірш мого серця!! (Сербин:) Панове! Ви чуєте, як він уража мене!! (С. Васильченко); Бувало, що той Павло похмурий такий сидить, а то й словом її гірким зачепить — вона терпеливодушна, ясна та весела (Марко Вовчок); Жаль — недостойне почуття, вона зневажає того, кого ми жаліємо (Ю. Яновський); Іван також вмішався до бесіди. Він Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Лесь Мартович); Гляди мені (Чіпко): тільки будеш мене зобиджати, то я тебе покину... (Панас Мирний); — Так ви гадаєте, що вона жінка свята? — з масною усмішкою кусає його Погиба (М. Стельмах); (Тетяна:) Ти кривдиш мене, служивий. Правда,.. заставши мене одну з паничем і ввечері, вільно тобі помислити всяково (І. Котляревський); Так мене ущемив (батько), що й хата мені ненавидна стала (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. кусатися — куса́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кусатися — (- бліх) КУСАТИ; (сваритися) гризтися; (- дорогу річ) дорого коштувати  Словник синонімів Караванського
3. кусатися — див. перечити  Словник синонімів Вусика
4. кусатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Мати звичку (схильність) кусати (у 1 знач.). || перен. Завдавати болю, образи; уражати. 2》 Кусати одне одного. 3》 тільки 3 ос., перен., жарт. Коштувати надто дорого. || Бути недосяжним (про гроші).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кусатися — КУСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Мати звичку (схильність) кусати, ранити зубами, дзьобом. – Ото, дурню, не лови. Знай, що шмелі кусаються (Панас Мирний); – Оце так! – вихопилось у Мар'яна Поляруша. – Гадюки в усьому світі кусаються (М.  Словник української мови у 20 томах
6. кусатися — ці́ни куса́ються на що. Що-небудь надто дорого коштує. Ціни на сільськогосподарську техніку кусаються (З газети); Груші були здорові і надто запашні, тому на ярмарку і ціни на них кусалися (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
7. кусатися — КУСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Мати звичку (схильність) кусати (у 1 знач.). [Писар:] Здрастуйте, Ганна Степанівна, я вже тепер і підсту питись до вас боюся. [Галя:] Чого ж? підступайте безпечно, я не кусаюсь (Сам.  Словник української мови в 11 томах
8. кусатися — Кусатися, -саюся, -єшся гл. Кусаться. А собаки ж у вас не кусаютсья? К. ЧР.  Словник української мови Грінченка