куток

ЖИТЛО́ (взагалі місце для перебування, проживання), КУТО́К розм., КУТ розм., ХА́ТА розм., ДАХ розм., ПОКРІ́ВЛЯ розм., СТРІ́ХА розм., ГНІЗДО́ розм., КУБЛО́ розм., КИШЛО́ розм. рідше, ЗА́ХИСТ рідше. Житло і харчі коштуватимуть їй тут тільки трохи більше ста карбованців (П. Козланюк); Бодай ніхто не дочекав в чужім кутку сидіти (приказка); Ми жебраки, Нещасні, без кута, без кусня хліба! (І. Франко); Смеркло. — Збирайтеся, бабо, — каже мама, — та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно буде (М. Коцюбинський); Кидав я мій рідний дах, щоб інше десь шукати долі (Я. Щоголів); І постає в уяві рідна стріха (О. Ющенко); Тож сам собі будиночок поставив, Що в Малині був за гніздо йому (М. Рильський); Тато жартував, що це вже, певно, останнє його кубло (П. Дорошко); Батько розказував, що колись.. ще тут розбійники жили, кишло їх у цьому яру було (Б. Грінченко); Бралося далеко за північ. Позасинали люди по своїх теплих захистах (Панас Мирний). — Пор. 1. приту́лок.

Значення в інших словниках

1. куток — куто́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. куток — Закапелок, закутень, закуток, закуття, заходенки, кут, куточок, покуття, покуть, прикуток, суточки Фразеологічні синоніми: глухий кут; тихий куток; тісний кут  Словник синонімів Вусика
3. куток — [куток] -тка, м. (на) -тку, мн. -тки, -тк'іў  Орфоепічний словник української мови
4. куток — Куток — stable-hole, heel — *vorspringende Ecke – 1) Кінцева ділянка очисного вибою (лави) при суцільній системі розробки. 2) Кінцева ділянка уступа при уступній формі очисного вибою.  Гірничий енциклопедичний словник
5. куток — -тка, ч. 1》 Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета. || Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. || Частина якого-небудь місця, якоїсь площі. 2》 розм. Місце проживання; житло, притулок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. куток — КУТО́К, тка́, ч. 1. Місце, де сходяться сторони предмета. Кутками очей стежить Стадницький за людьми (М. Стельмах); // Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться.  Словник української мови у 20 томах
7. куток — із кутка́ в куто́к; із кута́ в кут, зі сл. тиня́тися, ходи́ти, бі́гати і т. ін. 1. У різних напрямках. Кремезний та рвучкий юнак то сідав на табурет, то бігав з кутка в куток (О. Ільченко); Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (В.  Фразеологічний словник української мови
8. куток — Куто́к, кутка́, -ко́ві, в -тку́; -тки́, -ткі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. куток — КУТО́К, тка́, ч. 1. Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета; // Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор.  Словник української мови в 11 томах
10. куток — Куто́к, -тка ж. 1) Уголъ внутренній. Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються по всіх кутках. Стор. МПр. 47. Я оступилась та й сіла в кутку. МВ. І. 11. 2) Часть, сторона (села).  Словник української мови Грінченка