куток
КУТО́К, тка́, ч.
1. Місце, де сходяться сторони предмета.
Кутками очей стежить Стадницький за людьми (М. Стельмах);
// Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться.
Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (О. Стороженко);
Вона вже не зважилась більше потикатись у натовп, а пішла в куток межи хлівом і стайнею (Леся Українка);
В кімнаті всі речі були на виду: в кутку стояв рояль з нотами на пульті (П. Панч);
// Умовно виділена частина якого-небудь місця, якоїсь площі.
На ласий кусок найдеться куток (Номис);
Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток [двору]: То зазирне в курник, то дейко до свинок (П. Гулак-Артемовський);
Не вірилось, що на тихому, впорядкованому заводі може бути такий шумний .. куток (Ю. Шовкопляс);
Тримаючись стiни, провiв дiвчину в найдальший куток (Р. Андріяшик).
2. розм. Місце проживання; житло, притулок.
Знов він бачив свій давній куток, Знов дививсь на дружину свою, Обіймав своїх любих діток (П. Грабовський);
Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (О. Довженко);
Вона ще не стала кресляркою, не знайшла роботи, не має постійного кутка (Л. Дмитерко).
3. Частина якої-небудь території, місцевості, країни і т. ін.
В світі Божому нема кутка без горя Не тільки тут, а і по той бік моря (Л. Глібов);
Звенигородщина – співучий куток України, в ньому Кирилівка не останнє в цьому село (С. Васильченко);
Стоячи на березі Тихого океану і дивлячись на захід, я згадував Україну, і вона постала перед моїми очима у своєму справжньому розмірі, десь там далеко на заході в лівому кутку, і це помножило мою гордість громадянина (О. Довженко);
// Певна частина (кінець) села.
[Василь:] Чого на наш куток по воду прийшла? (М. Кропивницький);
Ні, не можу далі за лихими сусідами вдержатись на кутку. Хоч зараз спродуйся, пакуйся та й на кубанські степи (В. Самійленко);
Тиша. Лиш на кутку і дзвязк і стук. Проїде вулицею хтось (П. Тичина);
Та й не близько ж йому, аж на другому кутку живе (Є. Гуцало);
// Невелика складова чого-небудь.
Лихий і обважнілий, він заглядав у кожний куток господарства, добирався навіть до мисника і печі (М. Стельмах);
// Сховане від очей, недоступне для спостережень місце; тайник.
Це було весни тієї, Що один про неї спомин Освітляє нам істоту, Огріває нам істоту До найглибшого кутка (М. Рильський).
4. Приміщення, місце (в школі, установі і т. ін.), спеціально відведене для яких-небудь занять і відпочинку.
Один хлопчик сказав, що чорногузика в живому кутку вона, коли чергує, не годує, бо їй страшно (О. Іваненко).
(1) Глухи́й куто́к – віддалена місцевість.
Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів .. перейшов з глухих кутків та широких степів у ясні палати (Панас Мирний);
Тарас притих. Ніколи не сподівався, що слово його доходитиме і до таких глухих кутків, в чернечі келії (Василь Шевчук);
За́гнаний у [те́мний] куто́к див. за́гнаний;
Із кутка́ в куто́к (із кута́ в кут) ходи́ти (тиня́тися і т. ін.) див. ходи́ти;
(2) Куто́к (кутки́) о́ка (оче́й, ро́та, у́ст) – місце, де сходяться повіки або губи.
Іншим думи нахилили обважнілі голови, а в декого й скупа сльоза тремтить, .. перекочується з одного кутка очей до другого (М. Стельмах);
Біля кутків рота в нього з'явились малопомітні борозни (С. Чорнобривець);
(3) Сіме́йний куто́к – місце проживання сім'ї.
– Буду радий, коли ви, що й говорити, неприємну камеру заміняєте на тихий сімейний куток (Ю. Збанацький);
(4) Черво́ний куто́к (куто́чок) заст. – приміщення на підприємстві, в гуртожитку тощо, відведене для культурно-освітньої роботи.
Просторий зал червоного кутка з довгим столом під кумачевою скатертиною, з книжковими шафами, шаховим і патефонним столиками займав другу половину Будинку [тваринників] (І. Волошин);
Надійка, показуючи Маркові колгоспне господарство, завела його в червоний куток. Думка була показати найкраще своє досягнення (М. Куліш);
Це – досить-таки симпатична декоративна кімната. Кожний її закуток нагадує глядачам, що він не просто закуток, а головним чином “червоний куточок”. Тут висять на стіні мало не всі вожді революції (М. Хвильовий);
(5) Чужи́й (свій) куто́к – чуже (своє) місце проживання.
Бодай ніхто не діждав в чужім кутку сидіти (прислів'я);
– Хіба мислимо .. отак, як ви тут, вовкулаками?.. Кожний у свій куток глипає... (О. Гончар).
◇ (6) З усі́х куткі́в [і за́кутків] – звідусіль.
З усіх кутків і закутків діти кинулися до казана, обсіли довкола (С. Чорнобривець);
– Ой Морозе-Морозеньку, Ти славний козаче... З усіх кутків так і гунули всі до гурту (С. Васильченко);
(7) Із кутка́ в куто́к; із кута́ в кут; од кутка́ до кутка́ зі сл. тиня́тися, ходи́ти, бі́гати і т. ін.:
а) у різних напрямках.
Кремезний та рвучкий юнак то сідав на табурет, то бігав з кутка в куток (О. Ільченко);
Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (В. Гжицький);
Він почав ходити по світлиці .. од кутка до кутка (І. Нечуй-Левицький);
б) усюди, скрізь.
То був мовчущий, сердитий чоловік, якийсь невдачник, котрого доля весь вік гонила з кута в кут (І. Франко);
Обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ (рідше вугли́) див. обтира́ти;
(8) По всіх кутка́х (за́кутках, за́куточках) – скрізь.
Стара мати сливе що стратила розум з горенька та з жаху, з ляку, – ходить, шукає його, наче голку, по всіх кутках і закуточках (Марко Вовчок);
Метався він по всіх кутках В Европі знаменитій, Не знав, добути де шматка,Де голову схилити (І. Багряний);
Незабаром після дощу прибігли в ліс діти збирати гриби. По всіх закутках нишпорили вони, і кожен з них набрав повен кошик (О. Іваненко);
Поста́вити в (у) куто́к див. поста́вити¹;
Тиня́тися з кутка́ в куто́к див. тиня́тися.
Словник української мови (СУМ-20)