куток

КУТО́К, тка́, ч.

1. Місце, де сходяться сторони предмета.

Кутками очей стежить Стадницький за людьми (М. Стельмах);

// Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться.

Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (О. Стороженко);

Вона вже не зважилась більше потикатись у натовп, а пішла в куток межи хлівом і стайнею (Леся Українка);

В кімнаті всі речі були на виду: в кутку стояв рояль з нотами на пульті (П. Панч);

// Умовно виділена частина якого-небудь місця, якоїсь площі.

На ласий кусок найдеться куток (Номис);

Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток [двору]: То зазирне в курник, то дейко до свинок (П. Гулак-Артемовський);

Не вірилось, що на тихому, впорядкованому заводі може бути такий шумний .. куток (Ю. Шовкопляс);

Тримаючись стiни, провiв дiвчину в найдальший куток (Р. Андріяшик).

2. розм. Місце проживання; житло, притулок.

Знов він бачив свій давній куток, Знов дививсь на дружину свою, Обіймав своїх любих діток (П. Грабовський);

Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (О. Довженко);

Вона ще не стала кресляркою, не знайшла роботи, не має постійного кутка (Л. Дмитерко).

3. Частина якої-небудь території, місцевості, країни і т. ін.

В світі Божому нема кутка без горя Не тільки тут, а і по той бік моря (Л. Глібов);

Звенигородщина – співучий куток України, в ньому Кирилівка не останнє в цьому село (С. Васильченко);

Стоячи на березі Тихого океану і дивлячись на захід, я згадував Україну, і вона постала перед моїми очима у своєму справжньому розмірі, десь там далеко на заході в лівому кутку, і це помножило мою гордість громадянина (О. Довженко);

// Певна частина (кінець) села.

[Василь:] Чого на наш куток по воду прийшла? (М. Кропивницький);

Ні, не можу далі за лихими сусідами вдержатись на кутку. Хоч зараз спродуйся, пакуйся та й на кубанські степи (В. Самійленко);

Тиша. Лиш на кутку і дзвязк і стук. Проїде вулицею хтось (П. Тичина);

Та й не близько ж йому, аж на другому кутку живе (Є. Гуцало);

// Невелика складова чого-небудь.

Лихий і обважнілий, він заглядав у кожний куток господарства, добирався навіть до мисника і печі (М. Стельмах);

// Сховане від очей, недоступне для спостережень місце; тайник.

Це було весни тієї, Що один про неї спомин Освітляє нам істоту, Огріває нам істоту До найглибшого кутка (М. Рильський).

4. Приміщення, місце (в школі, установі і т. ін.), спеціально відведене для яких-небудь занять і відпочинку.

Один хлопчик сказав, що чорногузика в живому кутку вона, коли чергує, не годує, бо їй страшно (О. Іваненко).

(1) Глухи́й куто́к – віддалена місцевість.

Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів .. перейшов з глухих кутків та широких степів у ясні палати (Панас Мирний);

Тарас притих. Ніколи не сподівався, що слово його доходитиме і до таких глухих кутків, в чернечі келії (Василь Шевчук);

За́гнаний у [те́мний] куто́к див. за́гнаний;

Із кутка́ в куто́к (із кута́ в кут) ходи́ти (тиня́тися і т. ін.) див. ходи́ти;

(2) Куто́к (кутки́) о́ка (оче́й, ро́та, у́ст) – місце, де сходяться повіки або губи.

Іншим думи нахилили обважнілі голови, а в декого й скупа сльоза тремтить, .. перекочується з одного кутка очей до другого (М. Стельмах);

Біля кутків рота в нього з'явились малопомітні борозни (С. Чорнобривець);

(3) Сіме́йний куто́к – місце проживання сім'ї.

– Буду радий, коли ви, що й говорити, неприємну камеру заміняєте на тихий сімейний куток (Ю. Збанацький);

(4) Черво́ний куто́к (куто́чок) заст. – приміщення на підприємстві, в гуртожитку тощо, відведене для культурно-освітньої роботи.

Просторий зал червоного кутка з довгим столом під кумачевою скатертиною, з книжковими шафами, шаховим і патефонним столиками займав другу половину Будинку [тваринників] (І. Волошин);

Надійка, показуючи Маркові колгоспне господарство, завела його в червоний куток. Думка була показати найкраще своє досягнення (М. Куліш);

Це – досить-таки симпатична декоративна кімната. Кожний її закуток нагадує глядачам, що він не просто закуток, а головним чином “червоний куточок”. Тут висять на стіні мало не всі вожді революції (М. Хвильовий);

(5) Чужи́й (свій) куто́к – чуже (своє) місце проживання.

Бодай ніхто не діждав в чужім кутку сидіти (прислів'я);

– Хіба мислимо .. отак, як ви тут, вовкулаками?.. Кожний у свій куток глипає... (О. Гончар).

◇ (6) З усі́х куткі́в [і за́кутків] – звідусіль.

З усіх кутків і закутків діти кинулися до казана, обсіли довкола (С. Чорнобривець);

– Ой Морозе-Морозеньку, Ти славний козаче... З усіх кутків так і гунули всі до гурту (С. Васильченко);

(7) Із кутка́ в куто́к; із кута́ в кут; од кутка́ до кутка́ зі сл. тиня́тися, ходи́ти, бі́гати і т. ін.:

а) у різних напрямках.

Кремезний та рвучкий юнак то сідав на табурет, то бігав з кутка в куток (О. Ільченко);

Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (В. Гжицький);

Він почав ходити по світлиці .. од кутка до кутка (І. Нечуй-Левицький);

б) усюди, скрізь.

То був мовчущий, сердитий чоловік, якийсь невдачник, котрого доля весь вік гонила з кута в кут (І. Франко);

Обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ (рідше вугли́) див. обтира́ти;

(8) По всіх кутка́х (за́кутках, за́куточках) – скрізь.

Стара мати сливе що стратила розум з горенька та з жаху, з ляку, – ходить, шукає його, наче голку, по всіх кутках і закуточках (Марко Вовчок);

Метався він по всіх кутках В Европі знаменитій, Не знав, добути де шматка,Де голову схилити (І. Багряний);

Незабаром після дощу прибігли в ліс діти збирати гриби. По всіх закутках нишпорили вони, і кожен з них набрав повен кошик (О. Іваненко);

Поста́вити в (у) куто́к див. поста́вити¹;

Тиня́тися з кутка́ в куто́к див. тиня́тися.