куток

із кутка́ в куто́к; із кута́ в кут, зі сл. тиня́тися, ходи́ти, бі́гати і т. ін. 1. У різних напрямках. Кремезний та рвучкий юнак то сідав на табурет, то бігав з кутка в куток (О. Ільченко); Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (В. Гжицький). од кутка́ до кутка́. Він почав ходити по світлиці .. од кутка до кутка (І. Нечуй-Левицький). 2. Усюди, скрізь. То був мовчущий, сердитий чоловік, якийсь невдачник, котрого доля весь вік гонила з кута в кут (І. Франко).

обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ де, у кого, біля кого, чиї, зневажл. 1. Жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи). А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома! (С. Васильченко); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які .. ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний). обтира́ти (потира́ти) вугли́, діал. Заходив якийсь тип, що вже двадцять років обтирає вугли в Нью-Йорку (А. Хижняк); Чого мені журитися? ..Що я вік свій потираю Вугли в чужих хатах? (І. Манжура). 2. Часто або подовгу бувати десь, у когось, біля кого-небудь. Тоді були вони з нею приятелями й разом обтирали кутки в батюшчиних кімнатах (С. Васильченко); Він хоч уже і не такий собі великий панище, але служебник, коло панів кутки обтирає (І. Чендей).

тиня́тися з кутка́ в куто́к. Не бути зайнятим; байдикувати. Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток. Обидва мовчали (Панас Мирний); Була (Христина) сама в хаті — чи сиділа, чи напівлежала, чи тинялася з кутка в куток, бо ніяка робота не бралась її рук (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куток — куто́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. куток — Закапелок, закутень, закуток, закуття, заходенки, кут, куточок, покуття, покуть, прикуток, суточки Фразеологічні синоніми: глухий кут; тихий куток; тісний кут Словник синонімів Вусика
  3. куток — [куток] -тка, м. (на) -тку, мн. -тки, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. куток — Куток — stable-hole, heel — *vorspringende Ecke – 1) Кінцева ділянка очисного вибою (лави) при суцільній системі розробки. 2) Кінцева ділянка уступа при уступній формі очисного вибою. Гірничий енциклопедичний словник
  5. куток — -тка, ч. 1》 Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета. || Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. || Частина якого-небудь місця, якоїсь площі. 2》 розм. Місце проживання; житло, притулок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. куток — КУТО́К, тка́, ч. 1. Місце, де сходяться сторони предмета. Кутками очей стежить Стадницький за людьми (М. Стельмах); // Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. Словник української мови у 20 томах
  7. куток — ЖИТЛО́ (взагалі місце для перебування, проживання), КУТО́К розм., КУТ розм., ХА́ТА розм., ДАХ розм., ПОКРІ́ВЛЯ розм., СТРІ́ХА розм., ГНІЗДО́ розм., КУБЛО́ розм., КИШЛО́ розм. рідше, ЗА́ХИСТ рідше. Словник синонімів української мови
  8. куток — Куто́к, кутка́, -ко́ві, в -тку́; -тки́, -ткі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. куток — КУТО́К, тка́, ч. 1. Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета; // Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор. Словник української мови в 11 томах
  10. куток — Куто́к, -тка ж. 1) Уголъ внутренній. Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються по всіх кутках. Стор. МПр. 47. Я оступилась та й сіла в кутку. МВ. І. 11. 2) Часть, сторона (села). Словник української мови Грінченка