1. Словник української мови Грінченка

куток

Куто́к, -тка

ж.

1) Уголъ внутренній. Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються по всіх кутках. Стор. МПр. 47. Я оступилась та й сіла в кутку. МВ. І. 11.

2) Часть, сторона (села). Ой вечеряй, моя мати, коли наварила, а я піду на той куток, де дівчина мила. Мет. 10. Одна вулиця на однім кутку співала одну пісню, а десь дамко друга й третя. Левиц. І. 17. ум. куточок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куток — куто́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. куток — Закапелок, закутень, закуток, закуття, заходенки, кут, куточок, покуття, покуть, прикуток, суточки Фразеологічні синоніми: глухий кут; тихий куток; тісний кут Словник синонімів Вусика
  3. куток — [куток] -тка, м. (на) -тку, мн. -тки, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. куток — Куток — stable-hole, heel — *vorspringende Ecke – 1) Кінцева ділянка очисного вибою (лави) при суцільній системі розробки. 2) Кінцева ділянка уступа при уступній формі очисного вибою. Гірничий енциклопедичний словник
  5. куток — -тка, ч. 1》 Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета. || Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. || Частина якого-небудь місця, якоїсь площі. 2》 розм. Місце проживання; житло, притулок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. куток — КУТО́К, тка́, ч. 1. Місце, де сходяться сторони предмета. Кутками очей стежить Стадницький за людьми (М. Стельмах); // Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. Словник української мови у 20 томах
  7. куток — із кутка́ в куто́к; із кута́ в кут, зі сл. тиня́тися, ходи́ти, бі́гати і т. ін. 1. У різних напрямках. Кремезний та рвучкий юнак то сідав на табурет, то бігав з кутка в куток (О. Ільченко); Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (В. Фразеологічний словник української мови
  8. куток — ЖИТЛО́ (взагалі місце для перебування, проживання), КУТО́К розм., КУТ розм., ХА́ТА розм., ДАХ розм., ПОКРІ́ВЛЯ розм., СТРІ́ХА розм., ГНІЗДО́ розм., КУБЛО́ розм., КИШЛО́ розм. рідше, ЗА́ХИСТ рідше. Словник синонімів української мови
  9. куток — Куто́к, кутка́, -ко́ві, в -тку́; -тки́, -ткі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. куток — КУТО́К, тка́, ч. 1. Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета; // Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор. Словник української мови в 11 томах