1. Словник української мови Грінченка

кутній

Кутній, -я, -є

1) Угловой. В кутньому углі стояв кіот з образами. Стор. II. 110.

2) Коренной (о зубахъ). Вх. Пч. І. 15. на кутні сміятися. Плакать. Ном. № 12640. Смійся, смійся! Засмієшся ти в мене на кутні! К. ЧР. 204.

3) кутня кишка. = кутниця. Канев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кутній — ку́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кутній — (зуб) задній, крайній, г. черенній; (вугол) покутній. Словник синонімів Караванського
  3. кутній — -я, -є. Розташований у кутку (у 1 знач.). || заст. Те саме, що покутній. Кутні зуби — задні п'ять зубів із кожного боку обох щелеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кутній — КУ́ТНІЙ, я, є. Розташований у кутку (у 1 знач.). Я кинувся в кутню кімнату, де з початку навчального року жив у нас на квартирі восьмикласник Федя Горбач (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. кутній — вхопи́ти на зу́би (на зу́ба, на зу́бки), розм. Обирати кого-небудь об’єктом розмов, пересудів та дошкульного глузування. — Та все ж забули, що в Ковалівці тепер Заруба сидить. Він же як ухопить на зуба, то й до нових віників пам’ятатимеш (В. Фразеологічний словник української мови
  6. кутній — НАРІ́ЖНИЙ (про будівлю — розташований на розі вулиць, шляхів і т. ін.; про якусь частину будівлі: кімнату, стіну тощо — розташований на її розі), КУ́ТНІЙ. Нарешті Юлія й Данило спинилися в під'їзді великого наріжного будинку (Л. Словник синонімів української мови
  7. кутній — Ку́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кутній — КУ́ТНІЙ, я, є. Розташований у кутку (у 1 знач.). Кутні вежі з тихим рипінням оберталися і мацали довгим промінням у гущавині саду (Смолич, І, 1958, 94); // заст. Те саме, що поку́тній. Словник української мови в 11 томах