кухня

ВАРІ́ННЯ (готування їжі за допомогою вогню), ВА́РЕННЯ, ВА́РИВО розм., КУ́ХНЯ рідко, ГОТІ́ВЛЯ діал. Вона вирішила будь-що опанувати складне мистецтво варіння їжі (Ю. Збанацький); Господиня перебирала квасолю для варення (І. Чендей); Діти ще сплять, господиня заходжується коло варива (П. Загребельний); Мала (вода) надто великий процент кальцію і через це була майже непридатна для кухні (Ірина Вільде); — Яка там готівля? Укинув пшона та затовк салом — от і все! (Панас Мирний).

КУ́ХНЯ (приміщення, повозка або машина для готування їжі), КУХОВА́РНЯ заст.; ПОВА́РНЯ розм., ПЕКА́РНЯ заст. (приміщення); КА́МБУЗ (таке приміщення на кораблі). В кухні порання чимало сьогодня: печуть, варять, смажать (Леся Українка); На вигоні під гіллястим дубом парувала польова кухня (П. Панч); Господині не було — певне, десь поралась на куховарні, щоб наготувати їжі на таку сімейку (О. Досвітній); У поварні підганяв (управляючий) поварів готувати обід (Г. Хоткевич); Сестра внесла з пекарні в мисці страву й поставила перед собою (М. Коцюбинський); Коли на камбузі розбирали обід, то кок, знаючи апетит своїх товаришів, кожному поклав по три великі котлети (М. Трублаїні).

Значення в інших словниках

1. кухня — ку́хня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кухня — Куховарня; (готування їжі) КУХОВАРСТВО; (дієтна) меню, страви; (політична) махінації, шахри-махри, ок. закулісся, закуліси; (виборів) механіка.  Словник синонімів Караванського
3. кухня — [кухн'а] -н'і, ор. -неийу, р. мн. -хон'  Орфоепічний словник української мови
4. кухня — -і, ж. 1》 Спеціально пристосоване приміщення з піччю, плитою і т. ін. для готування їжі. || Готування їжі. || чого, перен., ірон. Про прихований, закулісний бік якої-небудь негативної діяльності. Похідна (солдатська і т. ін.) кухня. 2》 Набір страв, характер харчування. Молочна кухня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кухня — КУ́ХНЯ, і, ж. 1. Спеціально пристосоване приміщення з піччю, плитою і т. ін. для готування їжі. Вона пройшла кухню, де куховарка кришила зілля на страву (Панас Мирний); З одчинених дверей кухні лопотів дрібний ритмічний стукіт – сікли м'ясо (В.  Словник української мови у 20 томах
6. кухня — Ку́хня, -ні, -нею; ку́хні, ку́хонь і ку́хень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кухня — КУ́ХНЯ, і, ж. 1. Спеціально пристосоване приміщення з піччю, плитою і т. ін. для готування їжі. Вона пройшла кухню, де куховарка кришила зілля на страву (Мирний, І, 1954, 323)...  Словник української мови в 11 томах
8. кухня — Кухня, -ні ж. Кухня. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні її да кухні тащить. Ном. № 1222. У кухні неначе пекло яке палам). Стор. МПр. 72.  Словник української мови Грінченка