ласуха

ЛАСУ́НКА (та, що любить ласощі), ЛАСУ́ХА, ЛАСІ́ЙКА розм.; СОЛОДІ́ЙКА розм. (та, що любить солодке). Ромка була ласунка і за гроші, які давала їй мати, купувала тістечка (Л. Смілянський); Цибелла же була ласуха, Для збитню рада хоть на все (І. Котляревський); Я таки зроду ласійка: люблю солоденьке, та добреньке, та смачненьке (І. Нечуй-Левицький); Настуся і Парася дуже люблять ласувати солоденьким, і як тільки мати дасть котрій з них гривеника, вони негайно летять у крамницю... Такі вже вони солодійки, оця пара дівчат (О. Копиленко).

Значення в інших словниках

1. ласуха — ласу́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ласуха — -и, ж. Те саме, що ласунка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ласуха — ЛАСУ́ХА, и, ж. Те саме, що ласу́нка. Тася тягла Раїсу до себе, і та мусила йти до кухні, щоб зготувать для маленької ласухи яку легумінку (М.  Словник української мови у 20 томах
4. ласуха — ЛАСУ́ХА, и, ж. Те саме, що ласу́нка. Тася тягла Раїсу до себе, і та мусила йти до кухні, щоб зготувать для маленької ласухи яку легумінку (Коцюб., І, 1955, 320); Задля тої ласухи жадання тіла часом були невглибно дужчими від поривів душі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 456).  Словник української мови в 11 томах