ласуха
ЛАСУ́ХА, и, ж.
Те саме, що ласу́нка.
Тася тягла Раїсу до себе, і та мусила йти до кухні, щоб зготувать для маленької ласухи яку легумінку (М. Коцюбинський);
Ваха радісно захльоскала в долоні, а Ойда ніби щось ковтнула й просіяла, – вона була велика ласуха (В. Винниченко);
Задля тої ласухи жадання тіла часом були невглибно дужчими від поривів душі (О. Ільченко);
Ласухо моя до любовної ярости! Ніяк не забуду очей твоїх карсти (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)