ласунка
ЛАСУ́НКА, и, ж.
Жін. до ласу́н.
Ромка була ласунка і за гроші, які давала їй мати, купувала тістечка (Л. Смілянський);
– Ти, мабуть, ласунка, признайся? – Трохи люблю солодке. Колись вельми мед любила (В. Лис);
Кiнчик її носа був замурзаний кремом. .. Я зрозумiв, що ця ласунка теж прогулює уроки, i сiв поруч (І. Роздобудько);
Такою ласункою-сластолюбицею, любострасницею-сладострасницею, хтивою і похітливою, як був переконаний князь Йосип.. і була принцеса Марія (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)