листоноша

ЛИСТОНО́ША (той, хто розносить кореспонденцію адресатам), ПОШТА́Р, ПОШТОВИ́К розм. рідше, ПОШТАЛЬЙО́Н розм. рідко. — Тітка виразно наказала листоношам, щоб усі листи віддавано їй до рук (І. Франко); Поштар приніс спішного листа (М. Трублаїні); Увіходить поштовик — поклав на столі газети (А. Головко); Балакучий поштальйон моторно виймав з шкіряної торби листи (Я. Баш).

Значення в інших словниках

1. листоноша — Поштар.  Словник синонімів Полюги
2. листоноша — листоно́ша іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. листоноша — Поштар  Словник синонімів Караванського
4. листоноша — -і, ч. і ж. Службовець пошти, який розносить кореспонденцію адресатам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. листоноша — ЛИСТОНО́ША, і, ч. і ж. Службовець пошти, який розносить кореспонденцію адресатам. Варто було тільки бачити, як він уперто й завзято вистоював цілими годинами десь на сходах, піджидаючи дозорця-листоношу (В. Винниченко); У двері постукали.  Словник української мови у 20 томах
6. листоноша — листоноша поштовий голуб (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. листоноша — Листоно́ша, -ші, -ші, -шею, -но́ше! -но́ші, -но́ш, -но́шам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. листоноша — ЛИСТОНОША, і, ч. і ж. Службовець пошти, який розносить кореспонденцію адресатам. — Тітка виразно наказала листоношам, щоб усі листи віддавано їй до рук (Фр., VI, 1951, 294); Іде молода листоноша.. Із чорної сумки на боці біліють газети й листи (Сос., Близька далина, 1960, 104).  Словник української мови в 11 томах
9. листоноша — Листоноша, -ші м. Почтальонъ.  Словник української мови Грінченка