ломитися

ЛАМА́ТИСЯ (розвалюватися на частини), ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИСЯ, ПЕРЕЛА́МУВАТИСЯ, РОЗЛА́МУВАТИСЯ, ЛОМИ́ТИСЯ розм.; ТРОЩИ́ТИСЯ (перев. з шумом); РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ (про щось цільне); НАДЛО́МЛЮВАТИСЯ, НАДЛА́МУВАТИСЯ (не зовсім, не до кінця); РОЗБИВА́ТИСЯ, БИ́ТИСЯ (перев. на дрібні шматки, ударяючись об щось тверде або від поштовхів, струсів). — Док.: полама́тися, переломи́тися, перелама́тися, розлама́тися, поломи́тися, потрощи́тися, розколо́тися, надломи́тися, надлама́тися, розби́тися, поси́патися. Ламались, трощилися брили, лізли одна на одну крижані плахи (О. Гончар); Весло зачепилося за ванту, ударилося об мачту, переломилося (Ю. Яновський); Вершомет.. полетів через голову на кригу, відчувши, мабуть, інстинктивно, що лижа його переломилась (М. Трублаїні); Розламалося коритце, Де ллють коням воду (І. Франко); Це був твердий лід... Він уже не ломився (О. Досвітній); Приходить у рух все громаддя криг, вони розколюються, тріщать.. руйнуються (С. Скляренко); Стебло надломилося; Розбивається (камінь) надвоє, начетверо, на мільйони шматків і шматочків (Г. Хоткевич); Нехай горшки б'ються — на гончарову голову (М. Номис); Лукія стала на стілець і кулаком ударила у вікно. Посипалось скло, кров заюшила пальці (О. Донченко). — Пор. 1. розпада́тися.

ЛОМИ́ТИСЯ тільки 3 ос., від кого-чого й без додатка (бути переповненим кимось, чимось, заставленим чим-небудь у надзвичайно великій кількості), УГИНА́ТИСЯ (ВГИНА́ТИСЯ). Десять років широкі двері (театру) "Березоля" "ломилися" від могутнього припливу захоплених глядачів (Т. Масенко); Столи угиналися від срібла, порцеляни і квітів (Ірина Вільде); Вгиналася від книг і почорніла лозова етажерка (Ю. Збанацький).

ЛОМИ́ТИСЯ (намагатися силою потрапити куди-небудь, іти напролом), ДОБУВА́ТИСЯ, ДОБИВА́ТИСЯ. Переправа йшла повним ходом, на міст ломилися машини й вози з пораненими бійцями й командирами (О. Сизоненко); Два рази хотіли (екзекутори) добуватися силоміць до хати, та оба рази добрі люди відпросили (І. Франко); Йон кинувся одсувати сінешні двері, до яких нетерпляче вже добивались (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. ломитися — (силою вриватися кудись) добуватися, вдиратися.  Словник синонімів Полюги
2. ломитися — ломи́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. ломитися — [ломитиес'а] лоумл'ус'а, ломиес':а, ломиец':а, ломл'ац':а; нак. -мис'а, лоум'іц':а  Орфоепічний словник української мови
4. ломитися — ломлюся, ломишся; мн. ломляться; недок. 1》 Те саме, що ламатися 1). 2》 тільки 3 ос., від кого – чого і без додатка, перен. Бути заповненим кимсь, чимось, заставленим і т. ін. чим-небудь у надзвичайно великій кількості. 3》 у що і без додатка, розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ломитися — ЛОМИ́ТИСЯ, ломлю́ся, ло́мишся; мн. ло́мляться; недок. 1. Те саме, що лама́тися 1. В садах дерева ломилися від буйного плоду (М. Стельмах); Дерева ломляться як сірники [від детонації], могутні пні вилітають високо у повітря, мури домів валяться...  Словник української мови у 20 томах
6. ломитися — ломи́тися у відчи́нені две́рі, ірон. Твердити, доводити загальновідоме, те, чого ніхто не заперечує. Доводити, що останнім часом зросла громадянська активність киян, означає ломитись у відчинені двері (З газети); Доводити...  Фразеологічний словник української мови
7. ломитися — ЛОМИ́ТИСЯ, ломлю́ся, ло́мишся; мн. ло́мляться; недок. 1. Те саме, що лама́тися 1. Це був твердий лід… він уже не ломився… (Досв., Вибр., 1959, 184); До загального залу набилося стільки людей, що ломилися стіни (Чорн., Потік.., 1956, 265). 2. тільки 3 ос.  Словник української мови в 11 томах
8. ломитися — Ломитися, -млюся, -мишся гл. 1) = ламатися. Щастя на коліні не ломиться. Ном. № 1711. Як не намочити обручі, то ломлються. Н. Вол. у. 2) Пробиваться сквозь лѣсъ, тростникъ. Слуха — ломиться щось, ломиться байрачком. Сим. 217.  Словник української мови Грінченка