любас

КОХА́НЕЦЬ (чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною), КОХА́НОК розм., КОХА́Н розм., КОХА́НКО розм., ПОЛЮБО́ВНИК розм., ЛАСКА́ВЕЦЬ фольк., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́С діал.; ФАВОРИ́Т (коханий знатної, високої становищем жінки). Солдат заглядає у вікно і думає: "Може, коханця має?" За якийсь час справді появився у дверях молодий легінь. Жінка на порозі обняла його, поцілувала (В. Королович); Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Лесь Мартович); Вони з усією селянською простотою обізвали її сучкою, згадали її полюбовників (М. Стельмах); Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить; за ним іде чорнявая, білі ручки ломить... Весь світ сходить, та не найде такого ласкавця (П. Чубинський); Прилюдно цілувалася і обіймалася (Паланга) з ним, не криючись навіть, що має любаса (М. Коцюбинський); Не сів би хутором на тому шматку над Тясмином мій пращур Козюшевський, то сів би якийсь фаворит Катерини (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. любас — Полюбовник [VI] любас (22, 499) – “коханець”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
2. любас — люба́с іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. любас — ЛЮБКО, див. КОХАНЕЦЬ.  Словник синонімів Караванського
4. любас — див. коханий  Словник синонімів Вусика
5. любас — -а, ч., діал. Коханець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. любас — ЛЮ́БА́С, а, ч., діал. Коханець. Прилюдно цілувалася і обіймалася [Палагна] з ним, не криючись навіть, що має любаса (М. Коцюбинський); Але чи був то пан дяк, а чи інший Явдошин любас, того, по правді, не скажу, панове (Валерій Шевчук); У нас в горах...  Словник української мови у 20 томах
7. любас — ЛЮБА́С, а, ч., діал. Коханець. Прилюдно цілувалася і обіймалася [Палагна] з ним, не криючись навіть, що має любаса (Коцюб., II, 1955, 342).  Словник української мови в 11 томах
8. любас — Люба́с, -са м. Любовникъ. Желех. Вх. Зн. ум. любасо́к. Желех.  Словник української мови Грінченка