любас
ЛЮ́БА́С, а, ч., діал.
Коханець.
Прилюдно цілувалася і обіймалася [Палагна] з ним, не криючись навіть, що має любаса (М. Коцюбинський);
Але чи був то пан дяк, а чи інший Явдошин любас, того, по правді, не скажу, панове (Валерій Шевчук);
У нас в горах, єк [як] жінка не має любаса, а чоловік – любаски, то не ґазди! (Г. Тарасюк);
Любас любить молодицю, коли вона шлюбного чоловіка має (М. Матіос).
Словник української мови (СУМ-20)