люба
ЛЮ́БА́, лю́би́, ж., діал.
Любов.
І з такою-то любою він дивиться на свої новенькі жовтенькі рукавички (Марко Вовчок);
Моцний Боже допоможе, дасть з люби користь (П. Чубинський);
[Русалка:] Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба! (Леся Українка);
– Такої великої люби видом не видали! (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)