люб'язність
ЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. люб'я́зний.
Слоуп посміхався з інерції і намагався показати люб'язність теж з інерції (М. Білкун);
– Секундочку! – я далі тримався, мов сама люб'язність. – Взагалі-то в мене приватна справа (А. Кокотюха);
// Люб'язні слова.
Сашо, заспокойся. Це так говориться. Це люб'язність (О. Довженко);
– Граф де Брежі чи й говорив пану Хмельницькому про його високі здібності? – не слухаючи, швидко спитав Оссолінський. – Звичайна галльська люб'язність (П. Загребельний);
// Люб'язна послуга; ласка (у 4 знач.).
– Ні, ти мені відпусти його. Зроби люб'язність, – наполягав Дорош (Григорій Тютюнник).
(1) Сама́ люб'я́зність хто – хтось підкреслено люб'язний.
Поза службовими взаєминами Євецький – сама люб'язність .. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри (Ю. Шовкопляс);
– До побачення, пане Вараво. – Секундочку! – я далі тримався, мов сама люб'язність. – Взагалі-то в мене приватна справа. Мені потрібна консультація вашого шефа (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)