люб'язно
ЛЮБ'Я́ЗНО.
Присл. до люб'я́зний.
Став до нього сотник люб'язно говорити (Г. Квітка-Основ'яненко);
Наступного дня, вранці, Івась з Катрею прибули в суд. Пухляков прийняв їх люб'язно і зразу ж показав папери (В. Малик);
Їй [пані Сороці] смакували курячі тельбушки, якими люб'язно з нею ділився Мацько (Г. Пагутяк);
Маленький чорнявий служка в зеленій уніформі люб'язно притримав перед нею двері (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)