люб'язно

ЛЮ́БО присл. (ніжно, з любов'ю), МИ́ЛО, ЛЮБ'Я́ЗНО, ЛАСКА́ВО, ЛЮБЕ́НЬКО. Семен був ставний парубок, і не раз йому любо посміхалась Ярина (П. Панч); Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Дивний світ, химерний світ, і люди на ньому чудернацькі! — філософствував.. Кузь (Григорій Тютюнник); Юнак мовчки кивнув головою і люб'язно поглянув на Гриця (О. Досвітній); Він уклонився, приступив до неї й привітався так ласкаво й щиро, неначе знав її з давніх-давен (І. Нечуй-Левицький); — Здоров був, давній знайомий! — мовила вона до його, любенько всміхаючись (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. люб'язно — люб'я́зно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. люб'язно — Присл. до люб'язний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. люб'язно — ЛЮБ'Я́ЗНО. Присл. до люб'я́зний. Став до нього сотник люб'язно говорити (Г. Квітка-Основ'яненко); Наступного дня, вранці, Івась з Катрею прибули в суд. Пухляков прийняв їх люб'язно і зразу ж показав папери (В.  Словник української мови у 20 томах