люб'язно
ЛЮБ'Я́ЗНО.
Присл. до люб'я́зний.
Став до нього сотник люб'язно говорити (Г. Квітка-Основ'яненко);
Наступного дня, вранці, Івась з Катрею прибули в суд. Пухляков прийняв їх люб'язно і зразу ж показав папери (В. Малик);
Їй [пані Сороці] смакували курячі тельбушки, якими люб'язно з нею ділився Мацько (Г. Пагутяк);
Маленький чорнявий служка в зеленій уніформі люб'язно притримав перед нею двері (І. Роздобудько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люб'язно — люб'я́зно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- люб'язно — Присл. до люб'язний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- люб'язно — ЛЮ́БО присл. (ніжно, з любов'ю), МИ́ЛО, ЛЮБ'Я́ЗНО, ЛАСКА́ВО, ЛЮБЕ́НЬКО. Семен був ставний парубок, і не раз йому любо посміхалась Ярина (П. Панч); Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Словник синонімів української мови