люб'язність

ЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. люб'я́зний.

Слоуп посміхався з інерції і намагався показати люб'язність теж з інерції (М. Білкун);

– Секундочку! – я далі тримався, мов сама люб'язність. – Взагалі-то в мене приватна справа (А. Кокотюха);

// Люб'язні слова.

Сашо, заспокойся. Це так говориться. Це люб'язність (О. Довженко);

– Граф де Брежі чи й говорив пану Хмельницькому про його високі здібності? – не слухаючи, швидко спитав Оссолінський. – Звичайна галльська люб'язність (П. Загребельний);

// Люб'язна послуга; ласка (у 4 знач.).

– Ні, ти мені відпусти його. Зроби люб'язність, – наполягав Дорош (Григорій Тютюнник).

(1) Сама́ люб'я́зність хто – хтось підкреслено люб'язний.

Поза службовими взаєминами Євецький – сама люб'язність .. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри (Ю. Шовкопляс);

– До побачення, пане Вараво. – Секундочку! – я далі тримався, мов сама люб'язність. – Взагалі-то в мене приватна справа. Мені потрібна консультація вашого шефа (А. Кокотюха).