люба

Значення в інших словниках

1. люба — люба́ іменник жіночого роду любов діал. Орфографічний словник української мови
2. люба — див. кохана Словник синонімів Вусика
3. люба — -и, ж., діал. Любов. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. люба — До любої небоги нема далекої дороги. До милої дівчини парубок подолає будь-яку дорогу. Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба. Хоч ти й люба, та не добирайсь до чуба. Коли чоловік любить жінку, але не хоче, щоб вона командувала ним. Приповідки або українсько-народня філософія
5. люба — КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття). Словник синонімів української мови
6. люба — ЛЮБА́, и́, ж., діал. Любов. І з такою-то любою він дивиться на свої новенькі жовтенькі рукавички (Вовчок. І, 1955, 331); [Русалка:] Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба! (Л. Укр., III, 1952, 189); — Такої великої люби видом не видали! (Черемш., Тв., 1960, 211). Словник української мови в 11 томах
7. люба — Люба, -би ж. Любовь. Коби нам ся ніч не стало з великої люби. Гол. III. 394. Моцний Боже допоможе, дасть з люби користь. Чуб. V. 2. Словник української мови Грінченка