1. Словник української мови в 11 томах

люба

ЛЮБА́, и́, ж., діал. Любов.

І з такою-то любою він дивиться на свої новенькі жовтенькі рукавички (Вовчок. І, 1955, 331);

[Русалка:] Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба! (Л. Укр., III, 1952, 189);

— Такої великої люби видом не видали! (Черемш., Тв., 1960, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люба — люба́ іменник жіночого роду любов діал. Орфографічний словник української мови
  2. люба — див. кохана Словник синонімів Вусика
  3. люба — -и, ж., діал. Любов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. люба — ЛЮ́БА́, лю́би́, ж., діал. Любов. І з такою-то любою він дивиться на свої новенькі жовтенькі рукавички (Марко Вовчок); Моцний Боже допоможе, дасть з люби користь (П. Словник української мови у 20 томах
  5. люба — До любої небоги нема далекої дороги. До милої дівчини парубок подолає будь-яку дорогу. Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба. Хоч ти й люба, та не добирайсь до чуба. Коли чоловік любить жінку, але не хоче, щоб вона командувала ним. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. люба — КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття). Словник синонімів української мови
  7. люба — Люба, -би ж. Любовь. Коби нам ся ніч не стало з великої люби. Гол. III. 394. Моцний Боже допоможе, дасть з люби користь. Чуб. V. 2. Словник української мови Грінченка